У сучасному суспільстві здоров'я і яку асоціюють з ним можливість повноцінного та якісного життя вважається самодостатньою, і чи не головною цінністю. Відповідно, хвороба представляється тим ворогом, перемога над яким призведе до щастя і цілковитому благополуччю людини. В ментальності секулярної культури існує стійке неприйняття хвороби і уявлення про неї як про чужорідному, не властивому природі людини явищу, яке може і повинно бути, рано чи пізно, подолано зусиллями науки.

В даний час в Україні на законодавчому рівні розглядається питання зміни існуючої презумпції незгоди щодо посмертного донорства на презумпцію згоди, згідно з якою кожна людина вважається донором після смерті, якщо їм за життя не було висловлено незгоду в офіційній формі.

Сутнісною рисою невиліковної термінальної хвороби є прогнозовано обмежений термін життя людини який актуалізує всі найбільш значущі та чутливі в духовному, психологічному та моральному відношенні проблеми її існування, і які за звичайних умов затьмарені повсякденням. В загальному плані це проблема сенсу життя, смерті, життєвого призначення людини, змісту відносин з ближніми та навколишнім світом. В конкретних випадках хвороби ці екзистенціальні проблеми проявляються у вигляді страху смерті (усвідомленого чи неусвідомленого), кризи самоідентичності, почуття стигми та онтологічної самотності, які завдають хворому страждань не менших, аніж соматичний біль, провокують та підсилюють хвороботворні явища. 

Взаємодія Церкви та медичної галузі є навідкладною

В умовах сучасного секулярного суспільства, ми стаємо свідками як часто відбувається підміна віковічних цінностей, пов’язаних, в тому числі, і зі здоров’ям людини. Погляд на людину як біологічну істоту, пов’язаний безпосередньо з інноваційними технологіями в сфері медицини, пропонує людині забути про її унікальність існування як Образу і Подоби Божої. Саме ця виключна роль духовного існування людини, яке направляє наші цінності з цього світу в життя вічне, змушує Церкву дбати про фізичне і, як наслідок, духовне здоров’я кожного її члена.

Душевне і тілесне здоров’я завжди відігравало неабияку роль у житті людини. Саме тому Свята Церква, до якої християни зверталися протягом тисячоліть при першій потребі, приділяла стільки уваги людським немощам. Не випадково в Церкві значна кількість святих за життя були лікарями, які допомагали недужним своєю гарячою молитвою і засобами, які вони створювали з Божого благословення. Сьогодні їхню спасенну місію виконуєте Ви – люди, яким довіряються життя, від яких залежать долі.