26 лютого 2021 року відбувся Міжконфесійний онлайн-круглий стіл «Впровадження професійного капеланства у сфері охорони здоров’я України»

Питання, що виникають із поясненням феномену людей з нестандартними статевими характеристиками є дуже делікатними, та такими, що потребують уважного, докладного вивчення і чіткого визначення позиції щодо їх перебування в Церкві і доступу до Таїнств.

У сучасному суспільстві здоров'я і яку асоціюють з ним можливість повноцінного та якісного життя вважається самодостатньою, і чи не головною цінністю. Відповідно, хвороба представляється тим ворогом, перемога над яким призведе до щастя і цілковитому благополуччю людини. В ментальності секулярної культури існує стійке неприйняття хвороби і уявлення про неї як про чужорідному, не властивому природі людини явищу, яке може і повинно бути, рано чи пізно, подолано зусиллями науки.

В даний час в Україні на законодавчому рівні розглядається питання зміни існуючої презумпції незгоди щодо посмертного донорства на презумпцію згоди, згідно з якою кожна людина вважається донором після смерті, якщо їм за життя не було висловлено незгоду в офіційній формі.

Сутнісною рисою невиліковної термінальної хвороби є прогнозовано обмежений термін життя людини який актуалізує всі найбільш значущі та чутливі в духовному, психологічному та моральному відношенні проблеми її існування, і які за звичайних умов затьмарені повсякденням. В загальному плані це проблема сенсу життя, смерті, життєвого призначення людини, змісту відносин з ближніми та навколишнім світом. В конкретних випадках хвороби ці екзистенціальні проблеми проявляються у вигляді страху смерті (усвідомленого чи неусвідомленого), кризи самоідентичності, почуття стигми та онтологічної самотності, які завдають хворому страждань не менших, аніж соматичний біль, провокують та підсилюють хвороботворні явища.