top
 
 
 

Соціальні мережі


Календар новин

< квітня 2020 >
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 24 25 26
27 28 29 30      

Банери

Банер
Банер
Банер
Банер

Лічильники

Рекомендації для священнослужителів щодо причастя хворих на коронавірусну інфекцію
Четвер, 23 квітня 2020, 14:01

2020 04 22 rekomendatsiiПідготовлено Синодальним відділом Української Православної Церкви з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів.

Під час хвороби, особливо під час такої масштабної епідемії, яка охопила весь світ і яка є явним відвіданням Божим, особливо важливо, щоб священик був поряд зі своєю паствою, зі стражденними. Ми завжди дуже явно відчуваємо і помічаємо, що саме в стражданні Господь перебуває особливо близько до людини.

Головна справа священика – спрямувати зусилля людини на спасіння своєї душі, щоб людина зрозуміла Промисел Божий про себе самого. Зрозуміла, для чого Господь допускає це випробування, і зробила відповідні висновки, змінила своє ставлення до Бога, до оточуючих людей, до самої себе. І найважливіша мета священика – допомогти людині на цьому шляху, підтримати її молитвою, участю в таїнствах, адже вона зараз потребує не тільки лікарської допомоги, але і духовної втіхи, духовної підтримки.

Господь Сам каже в Євангелії «…належить нам виконати всяку правду» (Мф. 3:15). Якщо віднести ці слова до сьогоднішньої ситуації пандемії, то очевидно, що як громадяни, ми повинні виконувати та підтримувати і медичний порядок, і порядок суспільний. Але, як священнослужителі, ми повинні виконувати і правду Божу. А вона полягає в тому, щоб допомогти стражденній людині зустрітися з Христом, поєднатися з Ним у Таїнстві Причастя, дати їй слова розради і підтримки, а також, за потребою, і провести з напутньою молитвою в інший світ.

Є таке твердження, що хвороба зцілює душу. Так ось, якщо хвороба людини проходитиме в безвір'ї, в розпачі, в страху, то вона може привести тільки до психічних розладів, стану зневіри і пригніченості. Людина вже буде страждати не стільки від вірусу і спричинених ним ускладнень, скільки від депресії, від страшних думок, про те, що взагалі жити не варто, тому що життя жахливе і безглузде. Людина може впасти в гріх нарікання на Бога і відчаю. І щоб цього не сталося, ми повинні бути поруч зі стражденними людьми.

Отже сьогодні, як ніколи, важливо об’єднатися лікарям і священнослужителям.  Ми прекрасно розуміємо, що коронавірусна інфекція – це не проста хвороба. При звичайній хворобі священник  в будь-який час може відвідати хворого, навіть в реанімації.  Ця ж хвороба обмежує не тільки священнослужителів, а й навіть лікарів. Не кожен лікар може потрапити до ліжка хворого на коронавірус. Священники, які готові бути біля ліжка хворого в хвилини страждання, а таких священників є чимало, мають бути підготовленими до перебування з хворим в умовах обмеження і суворих заходів безпеки.

Останнім часом в інфекційні лікарні потрапляють багато священнослужителів і ченців, у яких підтверджений діагноз Covid-19. Це ті люди, які безпосередньо мали велику кількість контактів з інфікованими особами, навіть не здогадуючись про це. Адже короновірусна хвороба має такий перебіг, що, ще не маючи симптомів захворювання, людина, однак, є носієм віруса і заражає ним інших. Тому для священнослужителя є не зрозумілим – чи зі здоровою, чи з хворою людиною він спілкується, сповідає її, соборує, чи просто має духовну бесіду. Священник, як і лікар, знаходиться в першій групі ризику.

І ось, священник, чи чернець потрапляє в  лікарню, і його життя зазнає суттєвих обмежень в спілкуванні, він ізольований. Саме в цей час, як ніколи, священнослужителю самому необхідна духовна підтримка і опікування. Духовно опікуватися сьогодні можливо через сучасні засоби комунікації, а ось у безпосередньому спілкуванні зі священником і причасті Святих Таїн людина є обмеженою.

 Кожен з нас, священнослужителів, уповає на милість Божу, ми хочемо посповідатися і причаститися, але не завжди є така можливість. Практика перебігу  хвороби показала, що часто священник, позбавлений самого найдорожчого в своєму житті – Тіла і Крові Господніх, помирає без особливої підготовки, сповіді, соборування і причастя. Відтак, в даній ситуації священнику важливо обдумано підготуватися до госпіталізації і навіть взяти з собою в лікарню речі, які необхідні для забезпечення духовних потреб як власних, так і потреб хворих. Це: Святі Дари, свята вода, хрест, Євангеліє, требник, єпітрахіль, поручі. Треба пам’ятати, що навіть на лікарняному ліжку і в певних обмеженнях, священник залишається виконавцем священнодійств і таїнств, та має бути готовим надати духовну допомогу за першої необхідності.

Священник має бути підготовленим до  найскладнішої ситуації, бо часто доводиться сповідати людину у важкому стані, пам’ятати, що це не проста палата, чи відділення реанімації. Хворий може вже погано розмовляти, а треба намагатися його сповідувати. Це дуже складно, коли залишається дуже мало часу, а у пацієнта – мало сил, він вже не зовсім все правильно сприймає.

Священнику слід пам’ятати, що ми приходимо до пацієнта не для того, щоб його напоумити у вірі перед смертю, а для того, щоб дати йому можливість в короткий час зустрітися з Христом, примиритися з Богом, отримати духовну благодатну допомогу. Адже невідомо, чи буде воля Божа цій людині далі жити і приносити плоди покаяння, чи їй належить невдовзі в мирі, в покаянні відійти до Господа.

В цих рекомендаціях мітиться інформація, яка може бути корисною для священнослужителів, які можуть потрапити до ліжка хворого на коронавірусну інфекцію.

Священник, який не пройшов спеціальну підготовку і під час відвідування особи, що знаходиться на карантині або зараженої вірусом, не скористався засобами індивідуального захисту, після візиту сам підпадає під законну вимогу перебування на двотижневому карантині, навіть при відсутності у нього ознак захворювання.

Священники, які готові проводити духовну опіку хворих на коронавірусну інфекцію, мають розуміти, що вони наражають своїх близьких на небезпеку. Тому ці священники повинні перебувати в карантинних умовах і самоізоляції, в таких самих, як і лікарі, котрі проводять лікування в стаціонарі.

Засоби індивідуального захисту / ЗІЗ.

Кожен священник має пройти тренінг щодо дотримування санітарних норм і роботи в захисних костюмах. Важливим є не тільки теоретично розуміти ці правила і техніки, а застосувати це на практиці. Священик стає не тільки пастирем але й медичним співробітником, соратником для котрого ці всі незвичайні правила мають стати новою культурою поведінки і життя.

Ці  тренінги мають проводити лікарі, фахівці які звикли працювати в таких умовах, вони мають священнику пояснити і показати правила і техніку одягання і роздягання захисних костюмів та інших засобів захисту.

Священник повинен мати окремий підрясник єпітрахіль і поручи які використовує під час відвідування хворих. Ці речи  підлягають санобробці (дезінфікуючи засоби або професійна стерилізація в умовах сухожарової або автоклавної обробці) та пранню при температурі не нижче 60 градусів.

ПРАВИЛА ЩОДО ЗВЕРШЕННЯ ТРЕБ  В УМОВАХ СТАЦІОНАРУ ПРИ ВІДВІДУВАННЯ ЛЮДЕЙ ХВОРИХ НА КОРОНАВІРУСНУ ІНФЕКЦІЮ

Єпархіальний відділ з питань пастирської опіки медичних закладів повинен залучити лікарів-епідеміологів та провести інструктаж священиків, які будуть опікувати людей, заражених коронавірусом.

При відвідуванні людей, заражених коронавірусною інфекцією, священник повинен дотримуватися санітарно-епідеміологічних вимог, визначених МОЗ щодо особливо небезпечних інфекцій, і виконувати правила, встановлені адміністрацією лікувального закладу.

При умові, що священнику буде дозволено  потрапити в стаціонар до ліжка інфікованого напутити хворого, він зобов’язаний дотримуватися всіх заходів безпеки. Перед входом до інфекційного відділення священик повинен надіти весь комплект засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) поверх підрясника, єпитрахилі і поручів за правилами, встановленими в лікувальному закладі.

На священиків, які відвідують хворих коронавірусною інфекцією, поширюються профілактичні правила, обов'язкові в даному регіоні для лікарів і медсестер, які працюють у відділеннях з цими хворими. Єпархіальним структурам слід завчасно уточнити ці правила і ознайомити з ними священиків, які відвідують хворих.

 Засоби індивідуального захисту і всі предмети, які бере з собою священик при відвідуванні пацієнтів, повинні бути утилізовані після завершення треби. У зв'язку з цим не благословляється брати з собою Дароносицю, требні Хрест і Євангеліє.

Медичні працівники мають ввести священника в курс справ того, як поводитися біля ліжка хворого, ще раз перед входом в палату нагадати про всі умови безпеки і застереження.

Метод причастя.

Священник повинен розуміти, що час перебування біля ліжка хворого обмежений. Пастирська робота священника  має бути продуманою і дії вивіреними, без зайвих рухів та втрати часу на стороннє.

Входячи до окремої палати і до окремого хворого, священник має підготувати собі роздруковані молитви і порядок священнодій, тому що потім ці папери необхідно буде лишити разом з захисним костюмом для утилізації.

Важливою є підготовка до самого таїнства. Священник може вичитати підготовчі молитви перед входом в бокс, а вже біля ліжка хворого звершити священнодію  і коротке спілкування.  Так само треба підготувати завчасно все, що необхідно для причастя чи соборування.

Молитва біля хворого має бути такою, щоби був мінімізований контакт з хворим. Священник має пам’ятати, що все, що буде внесене в палату хворого, він практично не зможе винести за межі палати і відділення. Тобто він не зможе забрати дароносицю, потір, лжицю.

Причащати хворих слід запасними дарами (сухими) шляхом вкладання часточки в уста хворого. Для збереження Святих Дарів необхідно підготувати  сумочку (сама сумочка знаходиться на шиї священника під захисним костюмом), в яку будуть вкладатися завчасно підготовлені часточки.  Для кожної часточки готується окремий паперовий маленький пакетик, який складається подібно св. Антиминсу в чотиригранний конвертик. Саме в цей конвертик вкладається часточка.

Практика показала, що не зручно причащати з рук, які одягнуті в гумові рукавички, тому саме лікарняними священниками  запропоновано причащати з цього паперового конвертика. Після прочитання молитов священник розгортає одну частину конвертика, утворюючи трубочку, з якої висипає часточку в уста.

Важливо звернути увагу на те, що хворий може бути не в змозі причаститися часточкою Святих Дарів (з різних медичних причин), тому слід продумати яким чином причастити його Святою Кров’ю. Святу Кров можна помістити в одноразовий невеличкий пластиковий флакон, або інсуліновий шприц, які вкладаються в сумочку зі Святими Дарами, що є на шиї священника. По прочитанні молитов священник має влити в уста хворого Святу Кров (не торкаючись вуст і слизової) і дати з ложечки запити водичкою.

Виходячи з того, що священник не може нічого забирати з палати хворого, він має завчасно домовитися з лікарями про причастя з флакону, або шприца, і вони мають бути ним утилізовані разом з паперовим конвертом від Святих Дарів. Флакон або шприц після причастя вкладаються в одноразовий вакуумний пакет і спалюються священником. Цей метод рекомендований і для причастя хворих вдома.

 Для здійснення треб священик бере з собою в одноразовому пакеті:

- роздруковане чинопослідування Таїнств;

- одноразові серветки (для причащання хворого і обтирання єлею. Те й інше необхідне буде утилізувати).

- Частку Святих Дарів потрібно принести загорнутої в аркуш паперу, який повинен бути утилізований (спалений) після використання.

   

 Для здійснення таїнства Єлеопомазання потрібно взяти додатково:

- Євангеліє (маленького формату), яке буде залишено хворому (якщо у хворого є Євангеліє, можна скористатися ним);

- стручець (ватяну палочку);

- єлей (в єлей замість вина можна додати воду, що випливає з згадки такої практики в Требнику: «Ве́домо бу́ди, я́ко в вели́цей це́ркви, вме́сто воды́, вино́ в канди́ло молитвома́слия влага́ют»);

Перед приходом до хворого можна попросити приготувати заздалегідь склянку з водою, чайну ложку і звільнити місце, де будуть розташовані святині для здійснення Таїнств.

Вислухавши сповідь, священик, читає дозвільну молитву,  не покриваючи к хворого єпитрахиллю, яка знаходиться під костюмом індивідуального захисту, і осіняє його главу хрестом.

Причастя потрібно запити з заздалегідь приготованого склянки з водою, лежачому хворому можна дати запити з чайної ложки.

Соборування можна зробити по короткому чину (затверджений Священним Синодом 26 грудня 2012 року, журнал № 130, дивитися http://www.patriarchia.ru/db/text/2674624.html).

Після здійснення Таїнств священик поміщає все використане (в т.ч. роздруковані тексти чинопослідувань) в герметичний пакет. Цей пакет здається для утилізації до лікувального закладу де є пункт збору таких  відходів   класу «Б».

Конвертик від Святих Дарів, священник поміщає в інший герметичний пакет та потім спалює самостійно.

Євангеліє потрібно залишити хворому.

Після зняття засобів індивідуального захисту необхідно обробити руки і відкриті частини тіла антисептиком.

При відвідуванні декількох хворих, які перебувають в одній палаті або в різних палатах одного відділення, часточки Святих Дарів готуються за кількістю тих хто долучається.

ПРАВИЛА ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ТРЕБ НА ДОМУ ПРИ ВІДВІДУВАННІ ЛЮДЕЙ, КОТРІ ЗНАХОДЯТЬСЯ В РЕЖИМІ ІЗОЛЯЦІЇ, ПОВ'ЯЗАНОЇ З НЕБЕЗПЕКОЮ ЗАРАЖЕННЯ КОРОНАВІРУСІВ

Даними рекомендаціями регламентується відвідування на дому людей, причиною ізоляції яких є зазначені нижче пункти:

  1.     Прибуття людини з країни з неблагополучною епідеміологічною обстановкою (перелік країн див. на сайті МОЗ), яка обов'язково повинна буди ізольованою на 14 днів, тому що вона є потенційно зараженою.
  2.     Контакт людини з особою, у якої підтвердилося інфікування COVID-19. Того, хто контактував, ізолюють вдома на 14 днів (він є потенційно зараженим). Якщо протягом цього часу інфекція не виявиться, режим ізоляції знімається. Якщо інфекція виявляється, то карантин знімається тільки після повного одужання.
  3.     Інфікована вірусом COVID-19 людина, хвороба якої протікає в легкій формі.

Єпархіальний відділ повинен залучити лікарів-епідеміологів та провести інструктаж священиків, які будуть опікуватися людьми, що знаходяться в ізоляції з перерахованих вище причин.

При відвідуванні людей, що знаходяться в режимі ізоляції, священник повинен дотримуватися санітарно-епідеміологічних вимог, визначених МОЗ щодо особливо небезпечних інфекцій. Перебування в квартирі хворого обмежене 20-25 хвилинами, у зв’язку з концентрацією вірусу.

Священник має попередити хворого і його близьких, про те, що буде одягнутим в захисний костюм. Слід вибачитися перед людьми, що священник змушений, за правилами і інструкціями санепідслужби, бути вдягнений в ці засоби.  Як правило, люди поблажливо це сприймають, адже лікарі їх відвідують в ЗІЗ.

Керівництву єпархії належить потурбуватися наявністю спеціальних пакетів для утилізації засобів індивідуального захисту (ЗІЗ). Пакети можна отримати через профільний лікувальний заклад за домовленістю з керівництвом, або закупити самостійно.

Керівництву єпархії необхідно домовитися з місцевим профільним лікувальним закладом про прийом спецпакетів для подальшої утилізації.

Перед входом в квартиру, священик повинен надіти весь комплект ЗІЗ поверх підрясника, єпитрахилі і поручів за встановленими правилами.

До складу ЗІЗ входить: захисний комбінезон, бахіли, гумові рукавички, респіратор або захисну маску високого рівня захисту, окуляри, які повністю закривають обличчя, шапочка, капюшон комбінезону.

За порадою епідеміологів, священник, який приїздить до додому до людини з COVID-19, мусить надягнути ЗІЗ, ще перебуваючи на вулиці: в під'їзді теж може бути інфекція. Роздягатися слід так само на вулиці.

Священники, які мають благословення причащати хворих на коронавірусну інфекцію, мають ретельно  відпрацювати вміння правильно одягати і знімати захисний одяг. Зняти його правильно – ще більш складне завдання.

Коли священик виходить з квартири пацієнта, на вулиці його має чекати помічник, теж в захисному одязі, який допомагає правильно все зняти, щоб самим не заразитися.

Знімається захисний комбінезон, вивертаючи його всередину, як це роблять лікарі, поступово знімаються всі засоби захисту в тій послідовності, як це належить. Все що знято, має бути продезінфіковано розчинами і упаковано в спеціальний пакет. Після зняття ЗІЗ священник обробляє руки і всі відкриті частини тіла дезінфікуючими засобами.

Після зняття в установленому порядку комплекту ЗІЗ його необхідно здати для утилізації до медичного закладу, з яким установлено домовленість.

Засоби індивідуального захисту і всі предмети, які бере з собою священик при відвідуванні людей, що знаходяться в режимі ізоляції, повинні бути утилізовані після звершення треби. У зв'язку з цим, не благословляється брати з собою требні Хрест і Євангеліє.

Для здійснення треб священик бере з собою в одноразовому пакеті:

-роздруковані чинопослідування Таїнств;

-одноразові серветки (для причащання хворого).

Те й інше необхідне буде утилізувати.

Для здійснення таїнства Єлеопомазання потрібно взяти додатково:

-Євангеліє (маленького формату), яке буде залишено хворому (якщо у хворого є Євангеліє, можна скористатися ним);

-стрючец (ватяну паличку);

-єлей (можна попросити приготувати єлей самого хворого); в єлей замість вина можна додати воду (що випливає з згадки такої практики в Требнику: «Ве́домо бу́ди, я́ко в вели́цей це́ркви, вме́сто воды́, вино́ в канди́ло молитвома́слия влага́ют»);

- можна взяти свічки.

-Частку Святих Дарів потрібно принести загорнутої в аркуш паперу, який повинен бути утилізований (спалений) після використання.

Перед приходом до хворого потрібно попросити приготувати заздалегідь склянку з водою, чайну ложку і звільнити місце, де можна розташувати святині для здійснення Таїнств.

Вислухавши сповідь, священик читає дозвільню молитву,  не покриваючи хворого єпитрахиллю, яка знаходиться під костюмом індивідуального захисту, і осіняє його главу хресним знаменням.

Причастити хворого потрібно, розгорнувши конверт з  паперу що містить і зсипавши частку в уста хворого. Для причастя береться висушена частка з дарохранильниці.

Причастя потрібно запити з заздалегідь приготованого склянки з водою, лежачому хворому можна дати запити з чайної ложки.

Соборування можна зробити по короткому чину (затверджений Священним Синодом 26 грудня 2012 року, журнал № 130, дивитися http://www.patriarchia.ru/db/text/2674624.html).

Після здійснення Таїнств священик поміщає все використане (в т.ч. роздруковані тексти чинопослідувань) в герметичний пакет. Цей пакет, коли священик вийшов з квартири, акуратно кладеться в спецпакет і відправляється в храм на спалювання, або здається для утилізації.

Після зняття засобів індивідуального захисту необхідно обробити руки і відкриті частини тіла антисептиком.

Якщо до Причастя бажає приступити не тільки хворий, але і люди, що проживають в одній квартирі з ним, долучати в першу чергу слід людей з непідтвердженим діагнозом.

При відвідуванні декількох хворих, які проживають в різних квартирах одного будинку, після відвідування кожної людини священик змінює бахіли, рукавички і обробляє руки і надягає нові рукавички. Решта засобів індивідуального захисту знімаються після відвідин останнього хворого. В першу чергу священик відвідує людей з непідтвердженим діагнозом.

При відвідуванні хворих, які перебувають в різних будинках, виходячи з кожного будинку священика необхідно знімати комплект ЗІЗ і в наступному будинку надягати новий комплект ЗІЗ відповідно до встановлених правил.

На священиків, які відвідують хворих коронавірусною інфекцією, поширюються профілактичні правила, обов'язкові для лікарів і медсестер, які працюють у відділеннях з цими хворими. Єпархіальним структурам єпархії слід завчасно уточнити ці правила і ознайомити з ними священиків, які відвідують хворих.

ПРАВИЛА ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ТРЕБ НА ДОМУ ПРИ ВІДВІДУВАННІ  ЛЮДЕЙ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ В РЕЖИМІ ІЗОЛЯЦІЇ, НЕ ПОВ'ЯЗАНОЇ ІЗ ЗАРАЖЕННЯМ НА  КОРОНАВІРУС

Священник має забезпечити звершення треби в спосіб з мінімальними контактом. Умовлю звершення треби має бути маска, рукавички, дезінфікуючі засоби.

Після звершення треби на дому ЗІЗ зпалюються.

Рекомендації підготовлені і рекомендовані для священнослужителів Синодальним відділом з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів.

+ФІЛАРЕТ,

митрополит Львівський і Галицький

Голова Синодального відділу УПЦ з питань охорони здоров’я

та  пастирської опіки медичних закладів