Взаємодія Церкви та медичної галузі є навідкладною

В умовах сучасного секулярного суспільства, ми стаємо свідками як часто відбувається підміна віковічних цінностей, пов’язаних, в тому числі, і зі здоров’ям людини. Погляд на людину як біологічну істоту, пов’язаний безпосередньо з інноваційними технологіями в сфері медицини, пропонує людині забути про її унікальність існування як Образу і Подоби Божої. Саме ця виключна роль духовного існування людини, яке направляє наші цінності з цього світу в життя вічне, змушує Церкву дбати про фізичне і, як наслідок, духовне здоров’я кожного її члена.

Саме тому протягом історії людства здоров’я людини не розмежовувалось із її моральним життям, віруванням. За свою двохтисячолітню історію Церква має колосальний досвід у лікувальній справі, що засвідчується великою кількістю святих-лікарів, котрі лікували одночасно і душу і тіло.

І на сьогоднішньому етапі співпраці Церкви і медицини ми спостерігаємо позитивні тенденції. Проте в сучасній медичній галузі все ж є ще ряд галузей, присутність Церкви в яких невідкладна.

В першу чергу, перед нами стоїть завдання духовної опіки тих, хто перебуває на лікуванні в медичних закладах. Звичайно, в цій сфері ми спостерігаємо досить вдалі спроби співпраці, та все ж нам бракує сьогодні одностайності у вирішенні складних питань пастирської практики в лікарнях. Адже окремі випадки лікувального процесу часто вимагають від нас особливих кроків на зустріч духовного здоров’я пацієнта. Саме духовний стан людини, котра страждає від фізичних вад потребує нашої підтримки, проповіді Євангельської істини та усвідомлення цінності вічного життя.

Не менш важлива і наша робота з персоналом лікувальних закладів, адже саме ці люди повинні з нашою допомогою щодня усвідомлювати свою важливу місійну роль у служінні людству. Будь-яка людина, що прийшла на прийом до лікаря, має право сподіватися на гідне, шанобливе ставлення, яке повинне бути продиктоване найвищою любов’ю до Творця і любов’ю до ближнього! Нинішній день пропонує нам щодня багато відкриттів у сфері знань та модернізацію набутого досвіду. Адже ми живемо у світі технічного та інтелектуального прогресу. Проте ні одна інноваційна технологія, не може замінити самовіддане, жертовне служіння лікаря, до якого він покликаний, і яке так потребує кожен хворий! Лише суміш результатів роботи розуму та серця може дати рецепт вдалого лікування в умовах сьогодення!

Дедалі більше ми спостерігаємо як технічний прогрес і новітні технології протирічать усталеним законам моральності. Одним із таких досягнень, безсумнівно, є стрімкий розвиток біотехнологій, який викликає велику стурбованість Церкви саме тим, що кидає виклик фундаментальним основам і базовим принципам християнської віри.Оскільки всі питання біоетики мають відношення до моральних проблем, то будь-яка їх оцінка має грунтуватися на вченні Церкви про походження, цінність, характер, мету і кінцеве призначення людського життя. Вчення Церкви про святість, про створення людини за «образом і подобою Божою» (Бут.1,26), про шлюб і народження дітей дає можливість зробити моральну оцінку біоетичним проблемам, що погоджується з виявленою нам у Одкровенні волею Божою.

Тому саме тепер Церква має вживати значні зусилля на діалог із суспільством і доносити своє бачення до все більших мас людей, щоб подолати існуючу тепер цивілізаційну кризу і взяти суттєву участь у формуванні духовної культури майбутнього.