8 жовтня 2009 року в інформаційній агенції Укрінформ (вул. Б.Хмельницького, 8/16) відбулася прес-конференція присвячена всесвітньому дню паліативної і хоспісної допомоги (10 жовтня 2009 р.), яка цього року проходить під гаслом «Твій голос має бути почутий»

Організаторами даної акції виступили: Всеукраїнська Асоціація паліативної допомоги, Благодійний фонд «Допоможемо хоспісам», Медичний інформаційно-аналітичний центр «Вектор», за підтримки: Київської міської державної адміністрації, Печерської в м. Києві державної районної адміністрації та за участю: Першого заступника начальника Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення КМДА Віталія Мохорєва, керівників та відповідальних представників Міністерства охорони здоров’я України, Голови синодального відділу УПЦ Церква та Медицина протоієрея Геннадія Батенка, керівників закладів охорони здоров’я та соціальної опіки,  громадських організацій та благодійних фондів.

Згідно визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я (2002), паліативна допомога – це підхід, який дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх родин, які зіткнулися із проблемою невиліковного захворювання та обмеженого прогнозу життя. Хоспісна допомога – це допомога людині у термінальній стадії захворювання. Паліативна і хоспісна допомога(ПХД) включає в себе медичну, соціальну, психологічну та духовну складові.

Основні положення, які виносилися на прес-конференцію

1. Завдяки ініціативі та співпраці громадськості та фахівців, підтримці Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства праці і соціальної політики України ПХД інтенсивно розвивається впродовж останніх 2 років.
2. Проблеми ПХД, які в даний момент вирішуються – триває робота щодо змін нормативно-правових актів, що дасть можливість покращити доступ паліативних хворих до ефективного знеболення із застосуванням опіоїдних анальгетиків, навіть за умови лікування вдома. На жаль, адміністратори охорони здоров’я  та лікарі ще не мають достатніх знань та навичок щодо застосування опіоїдів відповідно до міжнародних рекомендацій, що вимагає впровадження спеціальної підготовки.
3. Подальша розробка та прийняття Державної цільової соціальної програми розвитку паліативної допомоги на період 2014 року заблоковані Міністерством фінансів та Міністерством  економіки України, які не дають погодження для затвердження концепції Програми Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, в лютому 2009 р. офіційна делегація України, яка брала участь в засіданні Ради Європи підтримала Декларацію з розвитку ПХД та Звернення до урядів країн Європи не зменшувати в умовах кризи фінансування на ПХД.
4. Досвід Києва свідчить, хто хоче і розуміє надзвичайно велике соціально-гуманітарне значення ПХД, навіть в умовах кризи починає діяти. Триває робота над створенням Київської міської програми розвитку ПХД, в Печерському районі розпочався інноваційний проект щодо залучення соціальних служб до надання ПХД людям похилого віку.
5. Підготовка до проведення в Україні Всесвітнього дня паліативної і хоспісної допомоги засвідчили, що громадськість, українська творча еліта незважаючи на кризу та соціальні негаразди зберегли в серцях дух милосердя, меценатства та благодійності. Керівництво та колектив Національного театру опери і балету, представники бізнесу, зокрема, компанії «Нікомед», РА «Апріорі», ТМ «Чарівна ваза», «Магнат дизайн центр» та інші, тисячі простих українців відгукнулися на заклик допомогти створити вперше в Україні в Печерському районі столиці виїзну службу ПХД.

В Житті кожного з нас, рано чи пізно, з’являється межа, за якою починається Вічність. Проте не кожен з нас, на жаль, перетинає її в оточенні близьких та професіоналів, які зігрівають останні дні ласкою і турботою, допомагають полегшити страждання. В світі вже понад 30 років такими хворими опікується служба паліативної та хоспісної допомоги. Останнім часом така служба робить перші кроки і в Україні.
Щороку в Україні близько 500 тисяч наших близьких та рідних, у тому числі і діти, які помирають від онкологічних, серцево-судинних, гематологічних, пульмонологічних та інших важких хронічних захворювань, СНІДу і туберкульозу, гостро потребують спеціалізованої паліативної та хоспісної допомоги. в кінці свого земного життя відчайдушно потребують належної опіки та допомоги. Сьогодні в Україні існує лише 9 окремих стаціонарних хоспісів та 10 паліативних відділень при онкологічних диспансерах та деяких лікарнях. Це всього 650 стаціонарних ліжок при мінімальній потребі у 3500. Лише до 10 % невиліковно хворих отримують допомогу в кінці життя в медичних закладах. Більшість людей помирають вдома наодинці, страждаючи від болю, депресії, інших симптомів хвороби, відсутності необхідного знеболення, належного догляду, соціально-психологічної допомоги. Чинні заходи щодо контролю за обігом наркотичних речовин значно ускладнюють призначення та застосування в домашніх умовах опіоїдних анальгетиків, які є найбільш ефективними лікарськими препаратами для усунення больового синдрому.
На жаль Україну не оминула також епідемія ВІЛ/СНІДу. У багатьох цивілізованих країнах вже створено мережу хоспісів для хворих на СНІД. В Україні, тільки за офіційними даними, від цієї хвороби померли понад 5 000 хворих. Однак питання відкриття хоспісів для таких пацієнтів у нас ще тільки обговорюється.
Потребує уваги проблема ПХД хворим з невиліковними формами туберкульозу, особливо з бактеріовиділенням, що складає значну епідемічну загрозу для населення.
В усьому світі програму ПХД визнають гуманною і необхідною, адже вона позбавляє хворих від нелюдських страждань, допомагає гідно завершити земне життя.
В Україні 10 жовтня буде відзначатися Всесвітній День хоспісної та паліативної допомоги. В цей день, та на протязі жовтня, в м. Києві та в Україні будуть проведені чисельні благодійні заходи за ініціативи Всеукраїнської Асоціації паліативної допомоги, та Благодійного Фонду «Допоможемо хоспісам», підтримки громадськості, лікувальних закладів та Церков. Їхня мета — привернути увагу до проблем людей з тяжкими невиліковними хворобами та обмеженим прогнозом життя. Сьогодні в Україні таких хворих та їхніх близьких, які страждають від очікування неминучої втрати, налічується понад 1,5 млн. осіб. Відзначенням цього Дня хочемо закликати українську спільноту до дбайливої уваги та пошани до життя, як Божого дару, особливо в хвилини, коли життю загрожує невиліковна хвороба, страждання, та надто велика байдужість оточуючих. Тому звертаємося до усієї громадськості, медичних та соціальних працівників, до християнських Церков та релігійних спільнот, українських родин, волонтерів, щоб через їхню солідарність, милосердя та благодійність полегшити страждання та підтримати тих людей, які стоять на порозі Вічності.
Звертаємось до Верховної Ради України, Міністерства охорони здоров’я, Соціальної політики, Сім’ї та молоді, Внутрішніх справ, докласти усіх зусиль, щоб паліативна допомога та ефективне знеболення стали доступні у кінці життя для кожного потребуючого українця. У любові до ближнього проявляється найвища любов, яка любить і піклується особливо тими, життя яких перебуває на дорозі страждання.